Лексико-семантичне поле «час» в українській поезії другої половини хх ст.

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Національний авіаційний університет, Київ, 2010. Роботу присвячено комплексному аналізові лексико-семантичних зв’язків темпоральних номінацій в українській поезії другої половини ХХ ст. Уперше в українському мовознавстві описано функціональну модель лексико-семантичного поля «час» як структурованої системи, компонентами якої є внутрішні та зовнішні зв’язки та опозиції, застосовані для характеристики й членування загального поняття час. Його зовнішня структура детермінована зв’язками з іншими семантичними полями, у яких простежується накладання темпоральної семантики, змістові взаємопереходи, що ґрунтуються на полісемічності часономенів, зумовлені значеннями фразеологічних одиниць з темпоральними словами тощо. З’ясовано, що ідентифікатор час семантично підпорядковує собі лексико-тематичні групи «пори року» (із членуванням на мікрополя «зима», «весна», «літо», «осінь») та «частини доби» (із членуванням на мікрополя «ранок», «день», «вечір», «ніч»). Внутрішня організація мікрополя демонструє також певну кількість периферійних угруповань лексики, що формують цілісну лексико-семантичну систему часопозначень. Окреслено коло тропів, стилістичних фігур та прийомів, що виявляють функціонально-семантичний розвиток ключових лексем аналізованого поля, вказано на традиційні й індивідуально-авторські асоціативно-образні зв’язки та експресивно-оцінні функції. Найтиповіші ракурси їхнього текстового вживання детерміновані домінантними опозиційними семами ‛відродження’ / ‛завмирання’, ‛розквіт’ / ‛згасання’, ‛радість’ / ‛сум’, ‛кохання’ тощо. Визначено мотиваційне підгрунтя та текстотвірні функції метафоричних структур, які відбивають актуальність часоназв у мові української поезії другої половини ХХ ст., ілюструючи особливості національного типу образотворення. Встановлено, що найпродуктивніший розвиток певного лексико-семантичного мікрополя забезпечують процеси епітетизації та метафоризації, а також стилістичні механізми порівняння. Найвиразнішим вектором мовно-естетичної трансформації є антропоморфізація. Аналіз мовотворчості українських поетів другої половини ХХ ст. дає підстави кваліфікувати її як асоціативно-образну креативну систему, зорієнтовану на семантичну компресію часономенів як стрижневих компонентів поетичних словосполучень.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Национальный авиационный университет, Киев, 2010. В работе комплексно проанализованы лексико-семантические связи темпоральных номинаций в украинской поэзии второй половины ХХ в. Впервые в украинском языкознании описано функциональная модель лексико-семантического поля «время» как структурированной системы, компонентами которой являются внутренние и внешние связи и оппозиции, примененные для характеристики и членения общего понятия времени. Его внешняя структура детерминирована связями с другими семантическими полями, в которых прослеживается наложение темпоральной семантики, смысловые взаимопереходы, основанные на многозначности временных номинаций, обусловленных значениями фразеологических единиц с темпоральными словами т.д. Выяснено, что идентификатор время семантически подчиняет себе лексико-тематические группы «времена года» (с членением на микрополя «зима», «весна», «лето», «осень») и «части суток» (с членением на микрополя «утро», «день», «вечер», «ночь»). Внутренняя организация микрополя демонстрирует также некоторое количество периферийных группировок лексики, формирующих целостную лексико-семантическую систему временных номинаций. Очерчен круг тропов, стилистических фигур и приемов, которые проявляют функционально-семантический развитие ключевых лексем анализируемого поля, указано на традиционные и индивидуально-авторские ассоциативно-образные связи и экспрессивно-оценочные функции. Типичные ракурсы их текстового употребления детерминированные доминантными оппозиционными семами 'возрождение' / 'замирание', 'расцвет' / 'угасание', 'радость' / 'печаль', 'любовь' и т.д. Определены мотивационная основа и текстообразующие функции метафорических структур, отражающие актуальность временных номинаций в языке украинской поэзии второй половины ХХ века, иллюстрируя особенности национального типа образотворення. Установлено, что самое продуктивное развитие определенного лексико-семантического микрополя обеспечивают процессы эпитетизации и метафоризации, а также стилистические механизмы сравнения. Выразительным вектором языково-эстетической трансформации является антропоморфизация. Анализ словотворчества украинских поэтов второй половины ХХ в. дает основания квалифицировать ее как ассоциативно-образную креативную систему, ориентированную на семантическую компрессию временных номинаций как основных компонентов поэтических словосочетаний.

Dissertation for the Candidate degree in Philology, specialty 10.02.01 –Ukrainian language. – National Aviation University, Kyiv, 2010. This Theses is devoted to the composite analysis of lexical-semantic connections of temporal nominations in Ukrainian poetry in the second half of the XX century. The functional model of lexical-semantic field «time» as a structured system which components are internal and external connections and the opposition were used for characteristic and separating of the general notion time was described for the first time in Ukrainian linguistics. Its structure is determined by external connections with other semantic fields, which the imposition of temporal semantics are traced in, content transitions that are based on polysemy of temporal nominations, which are caused by idiom meanings with temporal words and ect. It was defined that the identifier time subordinates lexical-thematic groups «seasons» (with the following separation into microfields «winter», «spring», «summer», «fall») and «parts of a day» (with the following separation into microfields «morning», «day», «evening», «night»). Internal organization of microfield also shows a number of peripheral groups of vocabulary that form the integrity of lexical-semantic system of temporal nominations. A range of tropes, stylistic figures and methods that show the functional-semantic development of key lexemes of analyzed field, indicated on the traditional and author’s associative-imaged connections and expressively-evaluated functions are described.