ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД У ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ДИСКУРСІ

Abstract

У статті виказуються міркування щодо постмодерністського повороту у лінгвістиці, який відбився на художньому перекладі зреченням імперативів неперекладності твору, недоторканності авторських інтенцій на користь інтерпретації, лібералізації вибору мовних засобів, формування нової реальності. За нової методології знімається низка вимог щодо фіксованої значущості тексту, визнається, що актом творення смислу є переклад, а бачення співмірної ролі перекладача та автора елімінує неперекладність у неперекладний залишок, обумовлений мовно-культурними відмінностями.