ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНОСТЮ

Abstract

Дослідження присвячено розвитку теоретико-методичних положень і

розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-

економічного механізму управління корпоративною соціальною

відповідальністю.

Узагальнено концептуальні засади корпоративної соціальної

відповідальності за рахунок ідентифікації її функцій та характеристик, що

дозволило представити авторське трактування сутності корпоративної

соціальної відповідальності як відповідальності бізнес-структури за вплив її

рішень, дій та їх наслідків на суспільство в цілому, соціальні групи,

навколишнє середовище, враховуючи очікування заінтересованих сторін;

відповідає міжнародним нормам етики ведення бізнесу та чинному

законодавству; передбачає збалансування економічних, екологічних і

соціальних параметрів діяльності організації з метою забезпечення її сталого

розвитку; інтегрована у стратегічну і операційну діяльність бізнес-

структурою; формується на основі встановлення партнерського регулювання

відносин з державною та місцевою владою.

Проведений порівняльний аналіз типів взаємовідносин держави та

бізнесу у процесі розвитку КСВ дозволив віднести до основного типу –

партнерські відносини/спільне регулювання, а саморегулювання – в якості

суттєвого доповнення, що у сукупності здатні забезпечити свою результативність у сучасних умовах з урахуванням прийнятого політичного

курсу, соціально-економічних умов національної економіки в Україні.

Обґрунтовано використання в якості аналітичного базису оцінювання

стану розвитку корпоративної соціальної відповідальності на мезо- та

макрорівні систему економічних показників - витрати на персонал, витрати

на виконання науково-технічних робіт, екологічні платежі, витрати на

благодійність, податок на прибуток; соціальних показників – щодо укладання

колективних договорів.

Акцентовано, що інституційна структура постійно удосконалюється і

з’являються нові інструменти регулювання відповідальності бізнесу, які

краще відповідають сучасним соціально-економічним реаліям. Представлена

систематизація інститутів корпоративної соціальної відповідальності з

урахуванням їх функцій та значення для розвитку відповідальності бізнесу на

макрорівні враховує такі сучасні інститути як політика енергозбереження,

екстравертивні та інтровертивні інститути моніторингу.

Аргументовано, що впровадження частиною вітчизняних бізнес-структур

у власну діяльність міжнародних соціально-орієнтованих практик, підсилене

існуючими ініціативами громадських організацій, очікує на підтвердження від

держави реалізації функцій держави як соціального інституту та соціального

партнера. Це повинно проявлятися у встановленні цільових орієнтирів та зон

відповідальності держави та бізнесу у економічних, соціальних та екологічних

питаннях, створенні адекватних інституційних передумов для соціально

активної діяльності бізнесу. Обґрунтовано доцільність розробки вітчизняних

стандартів корпоративної соціальної відповідальності та запровадження

державних вимог щодо обов’язковості їх дотримання з паралельним

добровільним запровадженням міжнародних стандартів ISO.

Удосконалено організаційно-економічний механізм управління

корпоративною соціальною відповідальністю, орієнтований на забезпечення

сталого розвитку національної економіки, який базується на встановленні партнерських відносин держави та бізнесу, проактивної позиції усіх учасників процесу розвитку корпоративної соціальної відповідальності з конкретизацією принципів, методів з відповідною системою інструментів, функцій. Розвинуто стратегічні напрями розвитку корпоративної соціальної відповідальності за економічною, соціальною та екологічною складовими. Розроблено методичні положення оцінювання рівня управління корпоративною соціальною відповідальністю, що полягають у розрахунку відповідного інтегрального індексу на основі середньозваженої суми соціально-економічної та фінансово-інвестиційної груп індикаторів, який дозволяє визначати стан управління корпоративною соціальною відповідальністю на національному та регіональному рівнях. Їх застосування дозволило здійснити групування регіонів України. З метою активізації активності і прояву свідомості громадян та суб’єктів громадянського суспільства як базових рушійних сил процесів, що лежать в основі соціально-відповідальної діяльності бізнесу, суспільних перетворень і сталого розвитку національної економіки вдосконалено організаційні засади управління корпоративною соціальною відповідальністю на основі партиципативного бюджетування. Розроблено практичні пропозиції щодо функціональної спрямованості двосторонніх комунікацій між публічною владою та мешканцями певної території.