Інноваційні стратегії освітнього процесу: світовий досвід

Abstract

Дослідження присвячене проблемі інноваційних стратегій в освіті зокрема, структурі, формам і методам навчання. Здійснено аналіз національних та міжнародних стратегій, що охоплюють інновації в освіті, як системи, що сприяє розвитку інноваційних навичок в економіці та суспільстві, а саме розвитку критичного мислення, креативності і творчості, на додаток до сильних суб'єктних, соціальних і емоційних навичок, що є ключем до успіху інновацій. Інноваційні навички діляться на три категорії: тематичні навички, які представляють знання та ноу-хау в певній галузі; мислення та творчість, включаючи як навички вищого порядку, так і творчо-пізнавальні (ці компетенції містять у собі критичні здібності, уяву і цікавість); поведінкові та соціальні навички, включаючи такі навички, як впевненість у собі, лідерство та управління, співпраця та переконання. У результаті проведеного дослідження зроблено висновки, що: всупереч загальній думці, освіта - це не інноваційна думка: обсяг змін у освіті можна порівняти з подібними державними секторами; освіта, на жаль, не змогла використати технологію для підвищення продуктивності, інноваційна політика в освіті часто зосереджується на фрагментованих питаннях або на неправильних цілях, іноді обумовлених турботою про швидкі перемоги, але без стійких вигод у довгостроковій перспективі; хоча інновації в освіті не є синонімом впровадження цифрових технологій, інноваційні стратегії повинні включати розумне впровадження та використання технологій таким чином, щоб використовувати їх потенціал для кращої практики викладання та навчання; ефективні інноваційні стратегії в освіті повинні включати належну модель управління; інновації в освіті потребують сильної оцінки. Без широкої і широко поширеної культури оцінювання інновації в освіті залишатимуться на рівні добре продуманих, але ізольованих новаторських зусиль; освіта має також ключове відношення до інновацій у цілому: як система, що розвиває навички інновацій в економіці та суспільстві.

The research is devoted to the problem of innovative strategies in education, in particular, the structure, forms and methods of teaching. An analysis of national and international strategies covering innovation in education as a system that promotes the development of innovative skills in the economy and society, namely the development of critical thinking, creativity and creativity, in addition to strong subjective, social and emotional skills that is the key to the success of innovation. Innovation skills are divided into three categories: thematic skills that represent knowledge and know-how in a particular field; thinking and creativity, including both higher-level skills and creative-cognitive (these competences include critical abilities, imagination and curiosity); Behavioral and social skills, including skills such as self-confidence, leadership and governance, collaboration and belief. The study concluded that: contrary to the common opinion, education is not an innovative idea: the volume of changes in education can be compared with similar public sectors; Unfortunately, education, unfortunately, was unable to use technology to increase productivity, innovation policy in education often focuses on fragmented issues or misplaced goals, sometimes due to the fear of quick victories, but without sustainable benefits in the long run; although innovation in education is not synonymous with the introduction of digital technologies, innovation strategies must include smart introduction and use of technologies in a way that uses their potential for better teaching and learning practices; effective innovative education strategies should include an appropriate management model; Innovation in education needs a strong assessment. Without a widespread and widespread culture, the assessment of innovation in education will remain at the level of well thought out but isolated innovative efforts; education also has a key relation to innovation in general: as a system that develops the skills of innovation in the economy and society.