Виклики переходу до сталого розвитку для України та для світової економіки

Abstract

Концепція сталого розвитку («сталий», «стійкий») у еконо¬мічній теорії та у світовій господарській практиці сформувалась внаслідок об’єднання трьох складо¬вих розвитку: економічного, соціального та екологічного. Сутність сталого розвитку полягає у тому, щоб забезпечити високі темпи економічного зростання для нинішніх поколінь на основі використання обмежених ресурсів таким чином, щоб гарантувати можливість економічного зростання і для майбутніх поколінь. На Саміті Тисячоліття ООН (вересень 2000 р.) було визначено ключові цілі та завдання розвитку до 2015 р., що стали відомі як «Цілі Розвитку Тисячоліття». Зокрема, доцільність сталого розвитку визначала ціль 7. «Забезпечити сталий розвиток довкілля». Загострення проблеми глобального потепління несе з собою не тільки зміни клімату, але й такі наслідки як: затоплення прибережних територій континентів та зменшення земель, придатних для ведення сільського господарства; збільшення ризиків настання голоду; зростання у світі кількості кліматичних біженців; зростання навантаження на енергогенеруючі системи; виснаження невідновлюваних енергетичних ресурсів; посилення викидів СО2 в атмосферу та ін. Економічним підгрунтям загострення екологічних проблем у світі є застаріла індустріальна база, промисловість ХХ ст., що використовувала традиційні енергоресурси (нафту, газ, камінне вугілля). У ХХІ ст. «сланцева революція» загострює проблеми екологізації виробництва та гальмує перехід до сталого розвитку