Пожалуйста, используйте этот идентификатор, чтобы цитировать или ссылаться на этот ресурс:
https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41156
Название: | Авторская ономастика А.П. Чехова в современных английских переводах |
Авторы: | Мельникова, Катерина Сергіївна |
Ключевые слова: | "промовисті" імена поетична ономастика онім поетонім антропоетонім топопоетонім транслітерація |
Дата публикации: | 2019 |
Издательство: | Міжнародний гуманітарний університет |
Библиографическое описание: | Мельникова Е.С. Авторская ономастика А.П. Чехова в современных английских переводах // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. - Одеса, МГУ, 2019. - Вип.41,Т.1. - С. 121-124 |
Серия/номер: | Філологія; |
Краткий осмотр (реферат): | У статті розглядаються основні засоби, за допомогою яких передаються значущі власні імена в деяких творах А.П. Чехова при перекладі на англійську мову. Дається визначення терміну «поетонім» (власне ім’я в художньому творі, його специфічна трансформація та важливість). Проводиться порівняльний аналіз двох варіантів перекладу оповідань «Пересолив», «Смерть чиновника», «Товстий і тонкий» (О. Міллер і І. Літвінов; Д. Ендрю). Чехов у своїх творах особливу увагу приділяв іменам персонажів. Підбір власних імен в оповіданнях раннього Чехова носить навмисний характер. Кількість «промовистих» імен у сатиричних творах дуже велика. Збереження емоційної сили імен, їхньої внутрішньої форми стає в такому випадку головним завданням перекладача. При перекладі важливо донести до свого читача не тільки своєрідність художньої мови письменника, національний колорит оригіналу, а й значення цих «промовистих» імен, особливості вживання їхньої форми (наприклад, зменшувано-пестливої або повної) в різних ситуаціях. При перекладі онімів, що мають певну семантику, завжди виникають коливання, хоча автори теорії та практики перекладу намагаються встановити більш-менш єдині правила та традиції передачі власних імен. Коли є «промовисте» ім'я та важливо його апелятивне значення, перекладачеві потрібно вирішити, чи перекладати ці імена, транслітерувати або просто робити примітки. О. Міллер і І. Літвінов, Д. Ендрю по-різному підійшли до вирішення цієї проблеми. У деяких варіантах пропонується транслітерація, в інших – буквальний переклад, переклад за аналогією або передача імені засобами англійської мови з повною втратою внутрішньої форми «промовистого» імені в оригіналі. У статті даються приклади та розбір вдалих і невдалих варіантів передачі онімів в перекладах Д. Ендрю, О. Міллера та І. Літвінова. Робиться висновок, що дотримання «правила ряду», використання послідовної транслітерації та приміток при перекладі є критеріями його адекватності. Намічаються перспективи подальшого дослідження передачі авторської ономастики в перекладах художніх творів. |
URI (Унифицированный идентификатор ресурса): | http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/41156 |
DOI: | https://doi.org/10.32841/2409-1154.2019.41.1.27 |
Располагается в коллекциях: | Наукові роботи НПП, докторантів та аспірантів кафедри англійської філології і перекладу |
Файлы этого ресурса:
Файл | Описание | Размер | Формат | |
---|---|---|---|---|
Мельникова_Чехов.pdf | Основна стаття | 449 kB | Adobe PDF | Просмотреть/Открыть |
Все ресурсы в архиве электронных ресурсов защищены авторским правом, все права сохранены.