Антикризова стратегія управління консалтинговою діяльністю в умовах пандемії

Abstract

Пандемія коронавируса COVID-19 поставила підприємства і організації, як в Україні, так і в світі в умови ризику невизначеності. Це стосується не тільки ситуації з зупинкою цілого ряду підприємств на невизначений час, але і проблем з постачанням сировини, контактів з партнерами, забезпечення співробітників доходом в період самоізоляції, створення умов для віддаленої роботи персоналу (при можливості). У зв'язку з цим перед більшістю підприємств постала проблема перетворення і адаптації стратегії планування діяльності, з урахуванням виниклої ризику невизначеності. Слід зазначити, що в цілому, ризик невизначеності, з одного боку враховується при розробці довгострокових стратегій розвитку підприємств, але з іншого – досить складно прогнозується, що не дозволяє оперативно вживати необхідних заходів для мінімізації цього ризику. У зв'язку з цим в умовах загрози пандемії коронавируса (а також і інших масових інфекційних захворювань, наприклад, грипу) досить актуальним є проаналізувати заходи, які доцільно передбачити як в довгостроковій стратегії розвитку підприємства, так і в короткострокових документах планування діяльності. Досить важливою, на думку багатьох авторів, виступає такий захід, як призначення осіб і формування команд, відповідальних за прийняття управлінських рішень в нестандартних умовах. Залежно від масштабу підприємства або організації призначається особа, яка буде відповідати за постановку цілей діяльності підприємства в умовах невизначеності, розробку планів екстреного реагування на зовнішні чинники, і забезпечення оперативного прийняття рішень і контролю їх виконання в умовах надзвичайних ситуацій. Слід зазначити, що такий захід не є нововведенням, а в цілому, відповідає існуючій парадигмі менеджменту, яка передбачає вже управління на базі гнучких і екстрених рішень. Таким чином, дана міра відповідає сучасним умовам існування підприємств і організацій – їх діяльності в ринковій, гібертурбулентному, важко передбачуваною середовищі. Однак в умовах пандемії вказана міра дозволяє створити умови для оперативного реагування підприємств на виникаючі ризики в умовах ситуації невизначеності. Досить часто підкреслюється необхідність такого кроку, як оцінка ризиків і уточнення планів і інструментів екстреного реагування підприємства на непередбачувані умови зовнішнього середовища, а також управління персоналом в таких умовах в частині розподілу обов'язків і розподілу робочих одиниць. Багато великих компаній мають розроблені «плани сталого розвитку бізнесу», «плани діяльності в умовах надзвичайних ситуацій». Наявність таких планів, фактично, дозволяє підприємству мати дві стратегії діяльності одночасно – на випадок роботи в «звичайних» умовах і на випадок виникнення негативних зовнішніх чинників, які ускладнюють роботу організації. Як правило, в такі додаткові «ризикові» стратегії діяльності підприємством додатково закладаються ресурси - фінансові, матеріальні, людські, на випадок виникнення надзвичайних ситуацій. Складність розробки таких стратегій діяльності підприємств для несприятливих зовнішніх умов полягає в тому, що подібні стратегії неспецифічні, в той час, як ризики, що настають, завжди досить конкретні і вимагають певних, специфічних заходів. Саме тому для розробки компетентної стратегії бажано залучати консалтингові компанії, які запропонують рішення розроблені під конкретне підприємство. Однак й консалтингові компанії потребують антикризових стратегій для розвитку, чому й була присвячена робота.

Пандемия коронавируса COVID-19 поставила предприятия и организации, как в Украине, так и в мире в условиях риска неопределенности. Это касается не только ситуации с остановкой целого ряда предприятий на неопределенное время, но и проблем с поставками сырья, контактов с партнерами, обеспечение сотрудников доходом в период самоизоляции, создание условий для удаленной работы персонала (при возможности). В связи с этим перед большинством предприятий встала проблема преобразования и адаптации стратегии планирования деятельности, с учетом возникшей риска неопределенности. Следует отметить, что в целом, риск неопределенности, с одной стороны учитывается при разработке долгосрочных стратегий развития предприятий, но с другой - достаточно сложно прогнозируется, что не позволяет оперативно принимать необходимые меры для минимизации этого риска. В связи с этим в условиях угрозы пандемии коронавируса (а также и других массовых инфекционных заболеваний, например, гриппа) весьма актуальным является проанализировать меры, которые целесообразно предусмотреть как в долгосрочной стратегии развития предприятия, так и в краткосрочных документах планирования деятельности. Немаловажной, по мнению многих авторов, выступает такая мера, как назначение лиц и формирования команд, ответственных за принятие управленческих решений в нестандартных условиях. В зависимости от масштаба предприятия или организации назначается лицо, будет отвечать за постановку целей деятельности предприятия в условиях неопределенности, разработку планов экстренного реагирования на внешние факторы, и обеспечения оперативного принятия решений и контроля их выполнения в условиях чрезвычайных ситуаций. Следует отметить, что такая мера не является новшеством, а в целом, соответствует существующей парадигме менеджмента, которая предусматривает уже управления на базе гибких и экстренных решений. Таким образом, данная мера соответствует современным условиям существования предприятий и организаций - их деятельности в рыночной, гибертурбулентному, трудно предсказуемой среде. Однако в условиях пандемии указанная мера позволяет создать условия для оперативного реагирования предприятий на возникающие риски в условиях ситуации неопределенности. Достаточно часто подчеркивается необходимость такого шага, как оценка рисков и уточнение планов и инструментов экстренного реагирования предприятия на непредвиденные условия внешней среды, а также управления персоналом в таких условиях в части распределения обязанностей и распределения рабочих единиц. Многие крупные компании имеют разработанные «планы устойчивого развития бизнеса», «планы деятельности в условиях чрезвычайных ситуаций». Наличие таких планов фактически позволяет предприятию иметь две стратегии деятельности одновременно - на случай работы в «обычных» условиях и в случае возникновения негативных внешних факторов, которые затрудняют работу организации. Как правило, в такие дополнительные «рисковые» стратегии деятельности предприятием дополнительно закладываются ресурсы - финансовые, материальные, человеческие, на случай возникновения чрезвычайных ситуаций. Сложность разработки таких стратегий деятельности предприятий для неблагоприятных внешних условий заключается в том, что подобные стратегии неспецифические, в то время, как риски наступающих всегда достаточно конкретные и требуют определенных, специфических мероприятий. Именно поэтому для разработки компетентной стратегии желательно привлекать консалтинговые компании, которые предложат решения разработаны под конкретное предприятие. Однако и консалтинговые компании нуждаются в антикризисных стратегий для развития, чем и была посвящена работа.