Потоки повітряних суден, що прибувають, у термінальних зонах

Abstract

Авіаційна діяльність зростає з року в рік величезними стрибками. Таким чином, перед авіаційним суспільством постають все нові і нові проблеми, пов'язані з ростом цієї активності. У будь-якому випадку мінімуми ешелонування повинні бути передбачені, але обмеження кількості повітряних суден у повітряному просторі є неможливим з економічних причин і причин попиту. Тому службам повітряного руху доводиться мати справу з величезною кількістю літаків у повітряному просторі. У разі зонального контролю зростання кількості повітряних судів не є такою великою проблемою, як, наприклад, в вузлових зонах, оскільки в TMA менше місця для маневрування і менше часу для прийняття рішень. Ця проблема особливо гостро стоїть під час прибуття літаків в термінальних диспетчерських зонах з щільним потоком транспорту, в районах декількох аеропортів. Проблема боротьби з величезною кількістю літаків в аеродромах посилюється і методами, які сьогодні використовують авіадиспетчери. В даний час це метод векторування, який заснований на подачі певних команд для кожного повітряного судна, що знаходиться під контролем авіадиспетчера. Цей метод добре підходить для скорочення траєкторії польоту конкретного літака, але в разі великої кількості літаків в зоні цей метод абсолютно безкорисний і потенційно небезпечний, тому що надавання команд для кожного літака в зоні збільшує навантаження на авіадиспетчера та в разі помилки ймовірність виникнення конфліктів дуже висока. Таким чином, дуже складно забезпечити один з найважливіших пріоритетів авіації - безпеку, використовуючи векторування в термінальних зонах з високою щільністю транспортних потоків. Метод точкового об’єднання дає нам гарну можливість оптимізувати послідовність прибуття літаків в аеродроми без наслідків на завантаженість авіадиспетчерів і безпеку польотів. Перші випробування в аеропортах Осло і Шарль-де-Голль в Парижі показали колосальне збільшення пропускної спроможності сектора УПР і, таким чином, скорочення загального часу на визначення послідовності руху. Також це дало позитивні результати, тобто поліпшення якості обслуговування повітряних суден під час процедури прибуття, більшої поінформованості пілота і авіадиспетчера про ситуацію і загальної впорядкованості потоків руху.