Homo parvus mundus est: Imagination as a tool of knowledge and education of the world

Abstract

The purpose of the article is to identify the essence of the concept of imagination as a tool for knowledge and creation of the world. Methodology. The choice of research strategies in the disclosure of the research objectives determined the application of a systematic and integrated approach, as well as comparative and heuristic methods, due to the active development of related scientific disciplines. In this context, we also use the prognostic aspect of the research, involves the formation of new value models and symbols, reflecting the cultural and artistic forms of modern civilization. The use of these research methods contributed to obtaining the own theoretical results. The scientific novelty of the research lies in the formulation and development of a certain topic that has not received comprehensive and objective coverage in the scientific dimension and is being studied for the first time. It is validated the idea that the results of understanding the essence of imagination can serve as an essential component in the study of contemporary cultural achievements, as well as in the knowledge of the facets of human consciousness, concentrated in the field of neuroscience discoveries of modernity. Conclusions. The development of human culture presented various forms of human influence on the formation of the world. Separating imagination as a literal tool in this process determines the ability to change the world. It is accentuated that it is precisely the imagination that fully reflects the internal mechanisms of human brain, activating human activity, aimed at the knowledge and creation of the world.

Мета дослідження полягає у виявленні сутності поняття уяви як інструменту пізнання і творення світу. Методи дослідження. Вибір дослідницьких стратегій у розкритті мети дослідження визначив застосування системного та комплексного підходів, а також порівняльного і евристичного методів, зумовлених активним розвитком суміжних наукових дисциплін. В цьому контексті використовуємо також прогностичний аспект дослідження, що передбачає формування нових ціннісних моделей і символів, що відображають культурно-мистецькі форми сучасної цивілізації. Використання вказаних методів дослідження сприяло отриманню власних теоретичних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці і розробці актуальної теми, яка в науковому вимірі не отримала всебічного й об’єктивного висвітлення та досліджується вперше. Обґрунтовано ідею, яка полягає у тому, що результати осмислення сутності уяви можуть слугувати важливою складовою у дослідженні сучасних культурно-мистецьких здобутків, а також у пізнанні граней людської свідомості, зосереджених в ділянці нейронаукових відкриттів сьогодення. Висновки. Розвиток культури людства задемонстрував різні форми впливу людини на формування світу. Виокремлення уяви як буквального інструментарією в цьому процесі визначає здатність змінювати світ. Заакцентовано, що саме уява найповніше відображає внутрішні механізми людського мозку, що активують діяльність людини, спрямовану на пізнання і творення світу.