Феномен національної ідентичності у збірці тревелогів Софії Яблонської "Листи з Парижа. Листи з Китаю"

Abstract

У 20-30-ті роки ХХ століття читачі галицької преси мали можливість стежити за екзотичними виправами, які здійснювала львів’янка Софія Яблонська – відважна подорожанка, чий письменницький талант дозволив викласти враження від відвідин далеких куточків планети в цінних у художньому аспекті літературних творах. Її мандри до країн Далекого Сходу й Африки, Австралії, Нової Зеландії та Північної Америки були пов’язані з небезпеками і викликами, однак молода жінка сміливо приймала їх, щоби, як вона згадувала в низці інтерв’ю, «переконатись, чи існують іще десь на світі райські острови». У 1927 році С. Яблонська вирушила до Парижа з метою опанувати мистецтво кінематографії, в такий спосіб обравши долю, сповнену ризиків і перепон, досвід подолання яких безумовно вартий художньої та літературознавчої рефлексії. Усупереч тому, що її доробок має низку перевидань, належного висвітлення у наукових студіях він наразі не отримав. Це спонукає розглянути творчість С. Яблонської в аспекті національної ідентичності, адже цей феномен доволі цікаво оприявнюється на сторінках збірки «Листи з Парижа. Листи з Китаю».