Топоніми як маркери національної ідентичності: Kiev або Kyiv

Abstract

У листопаді 2019 року під час публічних слухань у справі імпічменту президента США Дональда Трампа, у центрі уваги світової спільноти опинилася назва української столиці. Американські глядачі, у тому числі журналісти та політичні аналітики, звернули увагу на те, що посол Сполучених Штатів Америки в Україні Вільям Б. Тейлор і заступник помічника Державного секретаря з питань Європи та Євразії Держдепартаменту США Джордж П. Кент під час слухань у Комітеті з питань розвідки Палати представників США вимовляють назву міста не “Kee-YEV”, як звикли американці, а з наголосом на першому складі “KEE-iv”. Незвична для американців вимова власної назви стала однією із найбільш обговорюваних тем у традиційних і соціальних медіа. Американська газета The Washington Post назвала це питання “справжньою сенсацією імпічменту” у публікації “The real impeachment bombshell? How to pronounce ‘Kyiv’” (Jankowicz, 2019). Інше популярне американське видання The New York Times також присвятило питанню правильної вимови топоніма окрему статтю із не менш красномовною назвою “Kiev, Kyiv, how do you pronounce (and spell) it?” (Zraick, 2019). Стаття пояснює, що Kiev і Kyiv – це транслітеровані англійською мовою назви української столиці з російської та української мов відповідно. Попри те, що український уряд затвердив транслітеровану назву Kyiv ще в 1995 році (Kyiv Post, 2020), топонім вживають переважно дипломати – співробітники Держдепартаменту США, а також американські держслужбовці у Вашингтоні, які займаються зовнішньою політикою. Водночас чисельні англійськомовні ЗМІ продовжують широко використовувати топонім Kiev, який в українців асоціюється із колишнім тоталітарним минулим. Щоб навчити аудиторію The New York Times вимовляти складну для носіїв англійської назву українського міста, стаття пропонує аудіозапис із правильною вимовою слова Kyiv, яку демонструє професор Колумбійського університету Юрій Шевчук.