Система керування закрилками далекомагістрального пасажирського літака

Abstract

Розмір та несуча здатність сучасного крила при проєктуванні літака обирається як компроміс між різними вимогами. Наприклад, більше крило дасть більше підйомної сили та зменшить швидкість і розбіг при зльоті, але збільшить аеродинамічний опір, що, в свою чергу, приведе до погіршення ефективності літака під час крейсерського польоту. Конструкції крил сучасних реактивних літаків оптимізують для швидкості та ефективності саме під час крейсерського польоту, тому що він займає найбільшу частину від часу польоту. Механізація крила компенсує цей компроміс в дизайні, додаючи підйомної сили при зльоті та посадці, зменшуючи швидкість та дистанцію, необхідну для безпечного зльоту і посадки і, відповідно, дозволяє використовувати в польоті більш ефективне крило. В той же час, при проектуванні механізації необхідно враховувати навантаження на її складові частини і саме моделювання та розрахунок такої системи відіграє важливу роль в цьому.