Засоби композиції у побудові кіно- та «природного» кадрів при сприйнятті архітектурного середовища

Abstract

На основі припущення, що сприйняття архітектурного середовища людиною, завдяки її фізіологічним особливостям, має схожість із побудовою кінокадру, виникає необхідність дослідити закони побудови і композиційні засоби кадру кінематографічного, що дозволить визначити спільні та відмінні якості «природного» кадру (того, який бачить людина у одному зафіксованому напрямку зору) і кінокадру та надасть можливість краще розуміти механізм сприйняття архітектурного середовища. Це, в свою чергу, дозволить прогнозувати, вибудовувати, компонувати природний кадр, тим самим, створювати потрібний сценарій сприйняття середовища з метою підвищення його виразності. В даній статті аналізуються та зіставляються засоби композиції у побудові природного та кіно- кадрів, такі як: границі кадру, композиційний центр, рівновага, глибина простору, масштаб і масштабність, метр і ритм, контраст і нюанс. В результаті авторка доходить до висновку, що у природному кадрі усі вони підлеглі центру композиції, який диктує границі кадру своєю силою тяжіння. Наша зосередженість на деталі чи елементі простору робить їх центрами композиції кадру, а усе те, що попадає в поле нашого зору визначає його границі, які тримаються завдяки силовим лініям і визначають тип кадру – закритий чи відкритий. Усі інші композиційні засоби розглядаються в кадрах (кіно- чи природному), які мають ці границі (рамки) і тільки відносно їх. Все вищесказане говорить на користь того, що процес сприйняття середовища має схожість із побудовою кінокадру, тому це ще раз доводить правомірність дослідження сприйняття архітектурного середовища за допомогою кінематографічних методів. Саме дослідження взаємодії та взаємовпливу таких візуальних видів мистецтва як архітектура та кінематограф, що дуже важливо в наш час, час візуальної культури.

Based on the assumption that the perception of the architectural environment by man, due to its physiological features, is similar to the construction of a film frame, there is a need to study the laws of construction and compositional means of cinematic frame, which will determine common and different qualities of «natural» frame(the one who sees a person in one fixed direction of vision) and film frame and will provide a better understanding of the mechanism of perception of the architectural environment. This, in turn, will allow you to predict, build, compose a natural frame, thereby creating the desired scenario of perception of the environment in order to increase its expressiveness. This article analyzes and compares the means of composition in the construction of natural and film frames, such as: frame boundaries, compositional center, balance, depth of space, scale and immensity, meter and rhythm, contrast and nuance. Our focus on details or elements of space makes them the centers of the composition of the frame, and everything that comes into our sight determines its boundaries, which are held by lines of force and determine the type of frame - closed or open. All other compositional means are considered in frames (film or natural) that have these boundaries (frames) and only in relation to them. All of the above speaks in favor of the fact that the process of perception of the environment is similar to the construction of a film frame, so it once again proves the legitimacy of the study of the perception of the architectural environment using cinematic methods. It is the study of the interaction of such visual arts as architecture and cinema, which is very important in our time, the time of visual culture.