Кримінальна відповідальність за захоплення заручників (ст. 147 КК України)

Abstract

Останнім часом як у Україні, так і за її межами особливу тривогу і занепокоєння викликає поширення випадків захоплення заручників. Суспільна небезпека захоплення заручника полягає в тому, що це є одним з видів насильницьких кримінальних правопорушень, який здійснюється як самостійно, так і в сукупності з іншими кримінальними правопорушеннями. З-поміж глобальних загроз на сучасному етапі є і суспільно-політичне явище особливого роду – тероризм. Будь-які акти насильства, що супроводжуються застосуванням зброї, вчиненням вибухів, підпалів тощо, якщо вони вчинені з метою порушення безпеки суспільства, задля впливу на прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування або для провокації міжнародного ускладнення, створюють серйозну небезпеку життю і здоров’ю невизначено великої кількості людей. Одним із злочинів терористичного характеру є захоплення заручників. Кримінальний кодекс (далі - КК) України був доповнений нормою про відповідальність за захоплення заручників ще у 1987 році. Проте досвід її застосування засвідчив недостатню ефективність кримінально-правової протидії цьому посяганню. Науково-технічний прогрес, який розвивається швидкими темпами надає злочинцям все більш широкі можливості для здійснення своїх кримінальних протиправних дій. Оснащеність сучасною зброєю, вибуховими пристроями, а також технічними засобами полегшує вчинення даного кримінального правопорушення. Прояви цього небезпечного кримінального правопорушення в нашій країні викликали значний інтерес правознавців. Він обумовлений як характером і ступенем суспільної небезпеки самого кримінального правопорушення, так і складністю його змісту. Вченими-юристами, які займаються проблемами кримінальної відповідальності, досі ведуться дискусії щодо структури кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за захоплення заручників; необхідності примітки; щодо кваліфікації за сукупності з іншими кримінальними правопорушеннями та відмежування від суміжних складів кримінальних правопорушень. Слід зазначити, що захоплення заручників не є розповсюдженим кримінальним правопорушенням в Україні. Так, у 2020 році було обліковано 3 таких злочини у 2019 – 8, 2018 – 6, у 2017 – 7, у 2016 – 7 випадків вчинення захоплення заручників. Натомість, новела КК, що встановлює кримінальну відповідальність за насильницьке зникнення (ст. 146-1 КК України) у 2020 році стала підставою для відкриття 58 кримінальних проваджень. Актуальність даної теми дослідження полягає у тому, що захоплення заручників як злочин має все більше розповсюдження в зв'язку з загостренням конфліктних ситуацій на території України, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності діяння, а наслідки негативно впливають на життєдіяльність суспільства й держави в усіх її сферах. Метою даної роботи є визначення на основі теоретичного аналізу та з урахуванням правозастосовної практики змісту всіх ознак складу кримінального правопорушення, що передбачене диспозицією ст.147 КК України, виявлення прогалин у законодавчих конструкціях, що зумовлюють труднощі при застосуванні даної норми, формулювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення кримінального законодавства та вироблення правових орієнтирів для правозастосовної діяльності. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: – комплексно розглянути історичне підґрунтя формування кримінально-правової відповідальності за захоплення заручників; - дослідити відповідальність за захоплення заручників за законодавством окремих зарубіжних країн; – проаналізувати елементи складу кримінального правопорушення захоплення заручників; – дослідити стан кваліфікуючих ознак захоплення заручників; – проаналізувати вітчизняні та міжнародні правові акти, що встановлюють відповідальність за захоплення заручників; – дослідити проблеми відмежування захоплення заручників від суміжних складів кримінальних правопорушень; – запропонувати напрями вдосконалення кримінально-правових норм про відповідальність за захоплення заручників.