Відтворення текстового контенту творів візуальної літератури

Abstract

Технології стали невід’ємною частиною нашого життя і полегшили його. З плином часу вони все більше й більше на нас впливають й змінюють темп життя. Раніше чудом було використання папіруса, потім поява друку і книг, а сучасне покоління все більше і більше орієнтується на чудові картинки з яскравими кольорами. Усі сили сучасні маркетологи, дизайнери та люди інших, сумісних з художньою складовою, професій кидають на зацікавлення аудиторії шляхом створення наочних сюжетів, реклам, книг та іншої друкованої або онлайн продукції. Така популярність використання візуального елемента спричинена пришвидшенням темпу життя. Люди не бажають витрачати багато часу на отримання інформації, а найшвидше її можна отримати лише поглянувши на, наприклад, лист паперу чи веб-сторінку, де більшість інформації складають зображення чи фото, коли текстова частина складається з максимум двох-трьох речень. Теперішні реалії диктують свої правила і з’являються нові шляхи впливу на людей та їх внутрішній світ. Ще два століття тому книга була тим, що запалювало нашу уяву і захоплювало всю увагу. Вона була причиною багатьох запізнень, просипів чи посиденьок до глибокої ночі, адже завдяки книзі людина могла покинути буденний світ і поринути у невідоме. Через століття людей стало цікавити німе кіно, що потім перетворилося у повнометражні фільми, а згодом популярності став набувати жанр візуальної літератури, тісно пов’язаний як з літературою, так і з мистецтвом створення зображень (фото, малюнки тощо). Лінгвістика тісно працювала з текстом, вербальною частиною, досліджувала всі його прояви – виразність, способи вираження думки, способи його передачі іншими мовами тощо. З часом коло інтересів розширювалося, з’явились нові науки, в тому числі й суміжні. Одним з яскравих прикладів, що свідчать про розширення й урізноманітнення лінгвістичних дисциплін стала поява «такого напрямку досліджень як паралінгвістика – розділу мовознавства, що вивчає немовні засоби, залучені до мовленнєвого спілкування: фонаційні (ступінь гучності, розподіл пауз тощо), кінетичні (особливості міміки та жестикуляції в процесі спілкування) та графічні. Коли способи мовленнєвої комунікації розширились, почало розширюватись й коло лінгвістичних інтересів – з’явилися полікодові тексти, що вміщують в собі, крім вербального, й інші комунікаційні елементи. Як зазначає А. Бернацька: «Цей виток науки був неминучим. Він пов'язаний із поверненням лінгвістики до проблеми комунікації в повному обсязі, що передбачає синтез вербальних засобів спілкування з невербальними, дослідження їх організації в єдиному процесі та тексті як його результату». Явище візуальної літератури виходить за межі звичайної лінгвістики і є досить новим для неї. У роботах зарубіжних дослідників також зустрічається й інша назва такого виду літератури – візуальний наратив. Візуальний наратив – це різновид послідовних зображень, часто мальованих, які передають безперервну послідовність подій, зазвичай для розповіді історії, прикладом якого є комікси та книжки-картинки. Перші твори візуальної літератури з’явились досить давно (наскельні малюнки), але сам термін науковці почали застосовувати тільки наприкінці ХХ століття.