Лінгвокультурний та соціолінгвістичний аспекти відтворення емотивів в перекладі кінотексту (на матеріалі серіалу «Бріджертони»)

Abstract

Емоції є важливою невід’ємною частиною світу людини, його діяльності в цілому та комунікативної діяльності, зокрема. Все більше емоції виходять в спілкуванні на перший план, а люди шукають нові засоби їх вираження. Саме тому вивчення емоцій є актуальною темою, яка досліджується багатьма науками, у тому числі й лінгвістикою. Лінгвістика має на меті дослідити мову емоцій, як у розмовній мові, так і в художньому тексті . Емоції завжди впливають на будь-яке висловлювання. Вони впливають на вибір слів і інтонацію, на конотацію, що надається певним словами, і на синтаксичну побудову висловлювання. Л. Г. Бабенко пише: «Емоції пронизують життя людини, супроводжують будь-яку діяльність, вони - найважливіша сторона людського існування. Без емоцій немислима ні сама людина, ні його діяльність». Проблема «мова та емоції» була названа у числі п’яти найбільш пріоритетних сучасних лінгвістичних досліджень у рішенні IV Міжнародного конгресу лінгвістів, що проходив у Берліні у 1987 році, після того як Франтишек Данеш, представник Празької лінгвістичної школи, виступив на пленарному засіданні з доповіддю про емоційний аспект мови. Відтоді ця проблема активно розробляється вітчизняними та зарубіжними лінгвістами, такими як А. Вежбицька, В.Ю. Апресян, Ю.Д. Апресян, В.І. Шаховський, Н.Д. А рутюнова, О.М. Вольф, І.О. Голубовська, Дж. Лакофф, Л.П. Гнатюк, С.А. Жаботинська, А.А. Залізняк, О.Н. Ляшевська, О.В. Падучева, С.В. Радинська, К.В. Рахіліна, В.Д. Сліпецька, В.М. Телія тощо. Незважаючи на значний інтерес до проблем вербалізації емоцій, сьогодні залишається невирішеною ціла низка важливих питань, зокрема відсутніми залишаються цілісна лінгвістична теорія емоцій та єдина класифікація емоцій як її частини, саме визначення поняття «емоція» має розмитий характер, при цьому кількість дефініцій значно варіюється. Виступаючи на початку об’єктом дослідження філософів [Арістотель, Декарт], у чиїх працях висвітлюються перші визначення сутності та ознак емоцій, останні десятиліття проблема емоцій знаходиться у центрі уваги фізіології, психології, культурології [Симонов, Ильин, Изард, Додонов, Вежбицкая, Шаховський та ін.]. Кожний науковий напрям по-своєму трактує сутність емоцій, їхнє формування і вплив на людину та її діяльність, пропонує свої класифікації емоцій. Алкмеон, Демокріт, Платон, Сократ згадували в своїх працях про «Стани душі» людини під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Аристотель підкреслював їх зв'язок з «характеристиками тілесного субстрату», «Виділяв їх в самостійну психологічну категорію». Учені пізнього середньовіччя і епохи Відродження вказують на зв'язок психічних станів із внутрішніми органами і зовнішніми проявами (жестами, позою, мімікою, поведінкою).