Смисл життя як умова самореалізації особистості

Abstract

Проблема смислу життя людини у психології розглядається невід'ємно від проблеми акме – вершинного розвитку особистості, її самореалізації. Так, наявність смислу життя в особи визначається як умова її нормального та продуктивного життя, повноцінного розвитку, і передусім особистісного зростання, реалізації індивідуальності, ефективної діяльності, прояву творчості, і як результат – задоволеності життям та відчуття щастя. Також відмічається, що проблема смислу життя в науці та практиці зберігає свою незмінну значущість, змінюється лише її змістове та емоційне наповнення залежно від специфіки конкретного та історичного фону й особливостей індивіда (І.Кацишина). Однак, незважаючи на значення цієї проблеми, її вивченню на теоретичному та емпіричному рівні на сьогодні приділяється недостатня увага.

Problém smyslu lidského života v psychologii je považován za neoddělitelný od problému acme - vertex rozvoj osobnosti, její seberealizace. Přítomnost smyslu v životě člověka je tedy definována jako podmínka jeho normálního a produktivního života, plného rozvoje a zejména osobního růstu, realizace individuality, efektivní činnosti, kreativity a v důsledku toho - životní spokojenosti a štěstí. Je také třeba poznamenat, že problém smyslu života ve vědě a praxi zůstává nezměněn, mění se pouze jeho obsah a emocionální obsah v závislosti na specifikách specifické a historické pozadí a rysy jedince (I. Katsyshyna). I přes důležitost tohoto problému je však jeho studiu na teoretické i empirické úrovni v současnosti věnována nedostatečná pozornost.