Екзистенційність образів роману А. Камю «Чума»

Abstract

У кінці XIX століття в літературі відбуваються глобальні зміни. Письменники все більше відкривають для себе психологію у творах і важливість внутрішнього світу людини, її свободи. Психологічний аналіз та пояснення його складності починають відігравати особливу роль у літературі. Саме творчій манері французького письменника та філософа Альбера Камю притаманна витонченість цього аналізу, який тісно пов’язаний із екзистенціалізмом. Екзистенціалізм – напрям філософії, головним предметом вивчення якого є протиріччя сутності людини та її існування. В екзистенціалізмі на перше місце висувається абсурдність буття, страху, відчаю, страждання, смерті. Найвищою життєвою цінністю є свобода особистості, вільний прояв її інтересів і ідеалів. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик та пошук сенсу життя. У творах Альбера Камю містяться саме ці елементи, властиві екзистенціалізму. Його творчість викриває трагізм людського існування, а герої А. Камю часто опиняються між життям і смертю, пізнаючи самих себе. «Чума» А. Камю – це роман-притча, у якому висвітлено не лише історичні, а й філософські проблеми.