Современное цирковое искусство как поле для борьбы со стереотипами

Abstract

Целью статьи является актуализация проблемы позиционирования артиста цирка в современном культурном пространстве. Акцентируется цирковая отрасль как инструмент для популяризации достижений страны в сфере культуры и искусства, укрепляющий положительное восприятие государства на международной арене, влияющий на формирование и укрепление конкурентоспособного имиджа страны. Цирк рассматривается не только как феномен, представляющий собой синтез искусства, спорта, зрелищных форм, но и как самоценный многокомпонентный культурный феномен, способный презентовать страну за ее пределами на высоком профессиональном уровне, выступая одновременно носителем традиций прошлого и глашатаем новшеств. Цирк сегодня – еще и бизнес. Талант артиста, номер, трюк, программа – все представляет собой товар, на который есть немалый спрос в мире. Однако востребованность артистов цирка постсоветского пространства за пределами своих стран имеет две стороны медали. Аверс медали – это мировое признание профессионалов высочайшего уровня, выполняющих уникальные с точки зрения режиссуры и технического исполнения трюки, а реверс – их невостребованность на Родине. Акцентируется необходимость нового взгляда на проблему «артист-зритель» в контексте цирковой сферы как поля для борьбы со стереотипами. Категории «клоун», «шут» как шаблоны, терминологизирующие циркового артиста для обывателя и нивелирующие в его сознании тяжелый труд профессионала, закрепились за представителями «искусства манежа», независимо от жанра, очень давно. Современный цирк позволяет ставить вопрос о возможности борьбы с мировоззренческими стереотипами в силу формирования новой парадигмы циркового искусства. Популяризация цирковой области, понимание реальной ценности и уникальности цирка, актуализация цирка как средства презентации, инструмента имиджеформирования страны на мировой культурной арене, развитие профильного высшего образования в цирковой отрасли – все это в комплексе могло бы предотвратить отток талантливых молодых артистов цирка за пределы страны. Это можно назвать среди основных задач современного культурного пространства. Решение тех же задач способствовало бы и разрушению многих устоявшихся стереотипов, существующих в цирковом мире. Борьба со стереотипами – это и создание нового цирка, более склонного к синтезу искусств, а не только синтезу жанров в одном цирковом номере или программе, к стиранию границ. Но для успеха на этом поприще цирк должен выйти из зоны НЕвнимания государства и получить надежду на поддержку, будучи одним из тех инструментов, которые способствуют созданию должного имиджа для большинства стран постсоветского пространства.

Метою статті є актуалізація проблеми позиціонування артиста цирку в сучасному культурному просторі. Акцентується циркова галузь як інструмент для популяризації досягнень країни у сфері культури і мистецтва, що зміцнює позитивне сприйняття держави на міжнародній арені, що впливає на формування і зміцнення конкурентоспроможного іміджу країни. Цирк розглядається не тільки як феномен, що представляє собою синтез мистецтва, спорту, видовищних форм, а й як самоцінний багатокомпонентний культурний феномен, здатний презентувати країну за її межами на високому професійному рівні, виступаючи одночасно носієм традицій минулого і глашатаєм нововведень. Цирк сьогодні – ще й бізнес. Талант артиста, номер, трюк, програма – все являє собою товар, на який є чималий попит у світі. Однак затребуваність артистів цирку пострадянського простору за межами своїх країн має дві сторони медалі. Аверс медалі – це світове визнання професіоналів найвищого рівня, що виконують унікальні з точки зору режисури і технічного виконання трюки, а реверс – їх незатребуваність на батьківщині. Акцентується необхідність нового погляду на проблему «артист-глядач» в контексті циркової сфери як поля для боротьби зі стереотипами. Категорії «клоун», «блазень» як шаблони, термінологізуючі циркового артиста для обивателя і нівелюють в його свідомості важку працю професіонала, закріпилися за представниками «мистецтва манежу», незалежно від жанру, дуже давно. Сучасний цирк дозволяє ставити питання про можливість боротьби зі світоглядними стереотипами в силу формування нової парадигми циркового мистецтва. Популяризація циркової галузі, розуміння реальної цінності та унікальності цирку, актуалізація цирку як засобу презентації, інструменту іміджеформування країни на світовій культурній арені, розвиток профільної вищої освіти в цирковій галузі – все це в комплексі могло б запобігти відтоку талановитих молодих артистів цирку за межі країни. Це можна назвати серед основних завдань сучасного культурного простору. Рішення тих же завдань сприяло б і руйнуванню багатьох усталених стереотипів, існуючих в цирковому світі. Боротьба зі стереотипами – це і створення нового цирку, більш схильного до синтезу мистецтв, а не тільки синтезу жанрів в одному цирковому номері або програмі, до стирання кордонів. Але для успіху на цьому терені цирк повинен вийти із зони неуваги держави і отримати надію на підтримку, будучи одним з тих інструментів, які сприяють створенню належного іміджу для більшості країн пострадянського простору.