Особливості методологічного процесу формування обмежень у використанні земель і земельних ділянок

Abstract

Право власності на землю є важливим фактором забезпечення приватних інтересів членів суспільства. Разом з тим, воно також функціонує і як фактор забезпечення інтересів суспільства в цілому, виконуючи соціальну функцію. Закріплені в Конституції України положення про роль та статус власності на землю у суспільстві носять загальний характер і підлягають конкретизації у законодавчих актах. В основу такої конкретизації має бути поставлене завдання збалансованого закріплення в законодавстві соціально обґрунтованого співвідношення земельних прав та інтересів суспільства в цілому, а також територіальних громад, громадян та створених ними юридичних осіб. Одним із способів вирішення цього завдання є встановлення обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень у використанні земель. Однак, законодавство України щодо обмеження права власності та інших прав на землю перебуває у стадії формування. Земельний Кодекс України та деякі інші законодавчі акти містять норми, які передбачають встановлення обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень у використанні земель громадян та юридичних осіб і їх реєстрацію.