Нормативно-правові аспекти соціально-економічних відносин земелекористувань в Україні

Abstract

Історично склалось, що земля була і залишається базовим об’єктом економічної системи в Україні, де земельні відносини тісним чином переплітаються у загальній соціально-економічній структурі, займаючи відповідне місце у їх фундаменті. Така схематика є регулятором усієї сукупності суспільних зв’язків, включаючи соціально-демографічну, політичну, екологічну та інші складові просторового розвитку суспільства. При визначені економічного рівня тієї чи іншої країни, основне місце займало і по тепер займає питання земельних відносин (форм власності на землю, взаємовідносин між суб’єктами, законодавчими актами). За період проведення земельної реформи, з’ясувалась недосконалість державного регулювання земельних відносин, а відсутність цілеспрямованості у даному процесі загострили природно-ресурсні та соціально-економічні проблеми забезпечення сталого розвитку держави та її регіонів. Диспропорційність адміністративно-територіального устрою обумовила нераціональну територіальну організацію влади. Більшість територіальних громад подрібнені і мають надзвичайно слабку матеріальну та фінансову базу. Надлишок повноважень на регіональному рівні призводить до того, що місцеве самоврядування не розвивається, а деградує. Вирішення даної проблеми можливо шляхом децентралізації влади, яка спрямована на забезпечення спроможності органів місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади та надасть можливості для розвитку всього державного простору на основі пріоритету повноважень громад, що об’єднують жителів міст, селищ, сіл.