Імплементація світового досвіду побудови екоміст як модель післявоєнного відновлення українських міст

Abstract

Післявоєнна відбудова міст України з залученням світового досвіду побудови екоміст на засадах сталого розвитку, як один з головних факторів розвитку країни. Основні проблеми міст пов’язані зі станом міського навколишнього середовища — забруднення повітря, шум, забруднення води, транспортні проблеми, інтенсивна урбанізація тощо. Місто майбутнього — це екологічне місто, яке живе в гармонії з природою. Необхідність збалансованого розвитку міст наголошують вже не лише науковці та екологічні активісти, а й уряди країн, органи місцевого самоврядування та мерії великих міст, що намагаються залучити інвестиції на проекти побудови еко-міст. Відмінності полягають у виборі джерел відновлюваної енергії, що найкраще відповідають конкретній місцевості та кліматичним умовам. Натомість спільними рисами є розуміння необхідності: вироблення «чистої енергії»; раціонального використання всіх, необхідних для життєдіяльності міста ресурсів (води, повітря, енергії, продуктів харчування тощо); розвитку «екологічного транспорту » (електричний транспорт, велотранспорт) та максимального використання громадського транспорту; збереження та розбудови парків і «зелених зон» у містах; екологічна освіта й промоція збалансованого природокористування та стилю життя; побудови нових будинків за стандартами «пасивного» будівництва та переобладнання старих будинків на «енергозаощадливі».

The post-war reconstruction of the cities of Ukraine with the involvement of the world experience of building eco-cities on the basis of sustainable development, as one of the main factors of the country’s development. The main problems of cities are related to the state of the urban environment — air pollution, noise, water pollution, transport problems, intensive urbanization, etc. The city of the future is an ecological city that lives in harmony with nature. The need for a balanced development of cities is emphasized not only by scientists and environmental activists, but also by the governments of countries, local self-government bodies and mayors of large cities, which are trying to attract investments for projects to build eco-cities. The differences lie in the choice of renewable energy sources that best suit the specific terrain and climatic conditions. Instead, common features are the understanding of the need for: production of “clean energy”; rational use of all resources necessary for the life of the city (water, wind, energy, food, etc.); development of “ecological transport” (electric transport, bicycle transport) and maximum use of public transport; preservation and development of parks and “green zones” in cities; environmental education and promotion of balanced nature use and lifestyle; construction of new buildings according to the standards of “passive” construction and conversion of old buildings to “energy-saving” ones.