Питання опору прогресуючому руйнуванню несучих систем у ПК ЛІРА-САПР

Abstract

Стаття присвячена опису розрахунково-конструктивних методів, що застосовуються при проектуванні для уникнення прогресуючого обвалення будівель та споруд у разі екстремальних впливів. Описано три напрямки, які дозволяють уникнути процесу розвитку локальної руйнації до глобальної. Також обґрунтовано концепцію, реалізовану в програмному комплексі ЛІРА-САПР, спрямовану на автоматизацію розрахунку на прогресуюче обвалення у квазістатичній та динамічній постановках, що включають лінійний та нелінійний розрахунок з урахуванням коефіцієнта динамічності. Мета розрахунку є проектування споруд різного призначення, які крім безаварійного виконання функцій протягом заданого терміну експлуатації, у разі аварії через природні та техногенні явища (дефектів у технології виробництва, вибухів, ударів), а також інших причин, не передбачених умовами нормальної експлуатації, завдавали б мінімальних збитків людям та навколишньому середовищу. Для забезпечення нерозповсюдження локального пошкодження та перетворення його на глобальне можливо виділити три напрямки: зниження рівня «ризику», збільшення ступеня статичної невизначеності системи, розрахунково-конструктивні «відповіді» на можливі ушкодження.

The article is devoted to the description of analytical and structural methods used in the design to avoid progressive collapse of buildings and structures in the case of extreme influences. Three directions are described to avoid the process of development of local to global destruction. The concept realized in the LIRA-SAPR software, which is aimed at automating analysis for progressive collapse in quasi-static and dynamic formulations, including linear and nonlinear analysis taking into account the dynamic factor, is also substantiated. The purpose of the analysis is to design structures for various purposes, which in addition to accident-free performance of functions during the specified period of operation, in case of an accident due to natural and man-made phenomena (defects in production technology, explosions, impacts), as well as other causes not provided for by the conditions of normal operation, would cause minimal damage to people and the environment. In order to ensure the non-spreading of local damage and its transformation into a global one, it is possible to distinguish three directions: reducing the level of "risk", increasing the degree of static uncertainty of the system, calculation and constructive "answers" to possible damage.