Відтворення емотивних дієслів в українському перекладі художнього твору (на матеріалі творів Е. Гемінгвея)

Abstract

Емоції відіграють центральну роль у нашій інтерпретації світу. Вони впливають на наші думки, сприйняття та поведінку, а також можуть формувати наше розуміння себе та інших. У цьому сенсі емоції є ключовим компонентом того, як ми осмислюємо світ. Мова – це не лише засіб культури, але й засіб емоційного впливу, тоді як самі емоції постають специфічною формою людського ставлення до навколишнього світу. Лінгвісти-емотіологи припускають, що спочатку було не слово, а емоція, оскільки в основі первинних та вторинних номінацій завжди, з самого початку знаходилися емоції людини. Без них не народилося жодне слово. Це пояснюється тим, що «суто особистісний емоційний елемент, не дивлячись ні на що, постійно проникає у вираження чистої думки. У лінгвістиці тексту розглядають мову опису емоцій і мову вираження емоцій. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто емоції є психологічною категорією, а емотивність – мовною. При дослідженні емотивності як категорії художнього необхідно враховувати особливості текстової семантики, а також природу людських емоцій, найважливішими властивостями яких є їхня предметність (спрямованість на світ) і суб’єктивність (приналежність суб’єкту). Отже, специфіка представлення емоцій у мові оригіналу та перекладу є найважливішим чинником, який необхідно враховувати під час перекладу та аналізу літературного тексту. Перекладач має знати культурні та мовні нюанси емоцій і відповідним чином коригувати свій переклад, щоб забезпечити точну передачу емоційного впливу оригінального тексту мовою перекладу. Також варто зазначити, що специфіка репрезентації емотивних дієслів в англійській та українській мовах може різнитися, і обидві мови мають свої власні унікальні способи вираження емоцій.