Відтворення прагматичного потенціалу паратексту в перекладі (на матеріалі медіатекстів)

Abstract

Паратекст та паратекстуальність є важливою складовою лінгвістичних та літературознавчих досліджень другої половини XX століття. Однак, інтерес до паратексту в межах перекладознавства зародився лише в XXI столітті внаслідок розвитку міжнародних та міжкультурних зв’язків за посередництвом мережі Інтернет. Концепція паратексту тісно пов’язана з інтертекстом, інтратекстом, метатекстом та екстратекстом. Не дивлячись на той факт, що деякі види паратексту є інкорпорованими в основний текст, паратекст все ж завжди візуально виділяється від основного тексту. Зокрема, примітки чи коментарі в книзі можуть бути винесені в окремий розділ, що робить їх перітекстом, або вони можуть знаходитися на одній сторінці з фрагментом, що вони пояснюють. В деяких випадках, як наприклад, у деяких виданнях Біблії, видавці вирішили подати примітку між двома колонками. Однак, навіть у цьому випадку його помічають астеріксом, курсивом чи іншим символом, щоб виділити коментар чии примітку як елемент паратексту візуально. Паратексти різняться рівнем прагматичного впливу та функцією, тому переклад може здійснюватися як переклад залежного тексту разом з основним (епітекст) так і як незалежні тексти (перітекст). Кожен з елементів несе свою прагматичну специфіку, що повинно бути відображено перекладачами в процесі перекладу. Отже, паратекст можна умовно поділити за рядом категорій, а саме його відношення до тексту (перітекст, епітекст), його обов’язковою наявністю по відношенню до тексту (обов’язковий, факультативний), функція (коментар, примітка, заголовок тощо), а також комунікативною метою (інформувати, підсумувати, зацікавити тощо). Кожен з функціональних видів паратексту можна також класифікувати, зокрема, заголовки, які поділяються на види за типом інформації та інформативної функції.